безтолковий
БЕЗТОЛКОВИЙ, а, е. 1. Який мало що розуміє; нетямущий. Се все десятські та соцькії. Начальники, п'явки людськії... Судді і стряпчі безтолкові (Котл., І, 1952, 128); Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (Стельмах, Хліб.., 1959, 74).
2. У якому немає ладу, порядку; безладний. На Зорин розвиток мало фатальний вплив життя в "безалаберній" і безтолковій сім'ї Гольштейнів (Л. Укр., V, 1956, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безтолковий | безтолкова | безтолкове | безтолкові |
Родовий | безтолкового | безтолкової | безтолкового | безтолкових |
Давальний | безтолковому | безтолковій | безтолковому | безтолковим |
Знахідний | безтолковий, безтолкового | безтолкову | безтолкове | безтолкові, безтолкових |
Орудний | безтолковим | безтолковою | безтолковим | безтолковими |
Місцевий | на/у безтолковому, безтолковім | на/у безтолковій | на/у безтолковому, безтолковім | на/у безтолкових |