бенефіцій
БЕНЕФІЦІЙ, -я, ч. 1. У Древньому Римі – яка-небудь пільга. 2. В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби. 3. У католицькій церкві – дохідна посада або земельна ділянка, отримані як винагорода духовною особою. 4. Послуга, пільга, привілей, що надаються власникові страхового полісу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бенефіцій | бенефіції |
Родовий | бенефіцію | бенефіціїв |
Давальний | бенефіцію, бенефіцієві | бенефіціям |
Знахідний | бенефіцій | бенефіції |
Орудний | бенефіцієм | бенефіціями |
Місцевий | на/у бенефіції, бенефіцію | на/у бенефіціях |
Кличний | бенефіцію | бенефіції |
бенефіція
БЕНЕФІЦІЯ, ї, ж., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. Практикувалися також і князівські бенефіції, тобто земельні пожалування тим або іншим особам за будь-які заслуги (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 484); // Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, пов'язані з церковною посадою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бенефіція | бенефіції |
Родовий | бенефіції | бенефіцій |
Давальний | бенефіції | бенефіціям |
Знахідний | бенефіцію | бенефіції |
Орудний | бенефіцією | бенефіціями |
Місцевий | на/у бенефіції | на/у бенефіціях |
Кличний | бенефіціє | бенефіції |