бефунгін
БЕФУНГІН, -у, ч. Лікарський препарат; екстракт березового гриба чаги; застосовується як симптоматичний засіб при лікуванні хворих з деякими злоякісними пухлинами, при хронічних гастритах, дискінезії шлунково-кишкового тракту з явищами атонії, при виразковій хворобі шлунка; усунення явищ інтоксикації у онкологічних хворих.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бефунгін | бефунгіни |
Родовий | бефунгіну | бефунгінів |
Давальний | бефунгінові, бефунгіну | бефунгінам |
Знахідний | бефунгін | бефунгіни |
Орудний | бефунгіном | бефунгінами |
Місцевий | на/у бефунгіні | на/у бефунгінах |
Кличний | бефунгіне | бефунгіни |