бичувати
БИЧУВАТИ1, ую, уєш, недок., перех. 1. рідко. Бити бичем; взагалі бити, шмагати. І руки ломить [син], головою б'є О білий камінь, то в гущавині Кропивою, терном бичує тіло (Фр., XIII, 1954, 220): [Тірца:] Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже вас бичувати! (Л. Укр., II, 1951, 159).
2. переч. Гостро викривати, засуджувати, картати. ..Маркс усе своє життя бичував тих людей, які стараються погасити революційний дух робітників (Ленін, 22, 1950, 100).
БИЧУВАТИ2, ую, уєш, недок. 1. Підпрягати коня або вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. На гору йду - не бичую, а згори йду - не гальмую (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бичую | бичуємо |
2 особа | бичуєш | бичуєте |
3 особа | бичує | бичують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бичуватиму | бичуватимемо |
2 особа | бичуватимеш | бичуватимете |
3 особа | бичуватиме | бичуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бичував | бичували |
Жіночий рід | бичувала | |
Середній рід | бичувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бичуймо | |
2 особа | бичуй | бичуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бичуючи | |
Минулий час | бичувавши |