благородіє
БЛАГОРОДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії - титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. - Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Кв.-Осн., II, 1956, 451); - Було колись: - його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер... (Коцюб., І, 1955, 138); // розм. Взагалі про пана, начальника. - Коли к тобі ні заверну у хату - Ти з благородієм сидиш запанібрата (Греб., І, 1957, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | благородіє | благородія |
Родовий | благородія | благородій |
Давальний | благородієві, благородію | благородіям |
Знахідний | благородія | благородій |
Орудний | благородієм | благородіями |
Місцевий | на/у благородії, благородію | на/у благородіях |
Кличний | благородіє | благородія |