блиснути
БЛИСНУТИ, ну, неш, док. 1. тільки 3 ос. Однокр. до блискати і блищати. - Де лісок? .. - Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи (Л. Укр., III, 1952, 499); В Мелашки блиснула в голові чудна думка (Н.-Лев., II, 1956, 334); Уляна блиснула на Орисю: - Іди до хати. Без тебе обійдеться (Тют., Вир, 1964, 455); * Образно. Іскра надії блиснула в серці бідної жінки (Фр., V, 1951, 19).
2. чим, перен. Попишатися, похвалитися, похвастатися. Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Бойч., Молодість, 1949, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блисну | блиснемо |
2 особа | блиснеш | блиснете |
3 особа | блисне | блиснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | блиснув | блиснули |
Жіночий рід | блиснула | |
Середній рід | блиснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блиснімо | |
2 особа | блисни | блисніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | блиснувши |