бовкати
БОВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Дзвонити (про великий дзвін). Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він (Номис, 1864, № 13827); На дзвіниці бовкав дзвін (Ірчан, II, 1958, 82); Тривожно бовкають дзвони (Гончар, Таврія.., 1957, 70).
2. перех., що і без додатка, перен. Говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід. [Андрій:] Слухай! Ти насправжки чи аби бовкати язиком? (Кроп., III, 1959, 144); Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкав [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала (Коз., Сальвія, 1959, 56).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бовкаю | бовкаємо |
2 особа | бовкаєш | бовкаєте |
3 особа | бовкає | бовкають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бовкатиму | бовкатимемо |
2 особа | бовкатимеш | бовкатимете |
3 особа | бовкатиме | бовкатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бовкав | бовкали |
Жіночий рід | бовкала | |
Середній рід | бовкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бовкаймо | |
2 особа | бовкай | бовкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бовкаючи | |
Минулий час | бовкавши |