богоспасенний
БОГОСПАСЕННИЙ, а, е, заст., ірон. Який мирно, спокійно існує. Так завершилося тисячоліття богоспасенного міста Чернігова (Сміл., Сад, 1952, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | богоспасенний | богоспасенна | богоспасенне | богоспасенні |
Родовий | богоспасенного | богоспасенної | богоспасенного | богоспасенних |
Давальний | богоспасенному | богоспасенній | богоспасенному | богоспасенним |
Знахідний | богоспасенний, богоспасенного | богоспасенну | богоспасенне | богоспасенні, богоспасенних |
Орудний | богоспасенним | богоспасенною | богоспасенним | богоспасенними |
Місцевий | на/у богоспасенному, богоспасеннім | на/у богоспасенній | на/у богоспасенному, богоспасеннім | на/у богоспасенних |