бойовик
БОЙОВИК, а, ч. 1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. Ішли вони - гінці мільйонів і мільйонів Пробуджених, грізних, безстрашних трударів, - Московських передмість бойовики повсталі (Бажан, Роки, 1957, 212); Як тільки зажила рана, Левко Когут вирішив вивести своїх бойовиків на операцію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357).
2. Робітник-ударник. Іде спочити скромний син Комуністичної партії.., бойовик-виробничник, старший майстер, один а фундаторів заводу (Вітч., 2, 1956, 100).
3. розм. Кінофільм, вистава і т. ін., що користується великим успіхом у глядачів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бойовик | бойовики |
Родовий | бойовика | бойовиків |
Давальний | бойовикові, бойовику | бойовикам |
Знахідний | бойовик, бойовика | бойовики, бойовиків |
Орудний | бойовиком | бойовиками |
Місцевий | на/у бойовику | на/у бойовиках |
Кличний | бойовику | бойовики |