БОСО. Присл. до босий. Ось чути тихі-тихі кроки, немов хтось.. ходить босо (Фр., VII, 1951, 133); // у знач. присудк. сл., рідко. Уже й посіли [рибалки] навколо, І спогадів струмок тече. Що їм і босо, їм і голо, І в люту зиму гаряче (Мал., І, 1956, 318).