боягуз
БОЯГУЗ, а, ч. Дуже несмілива, боязка, ляклива людина. [Луїза:] Тхори, боягузи, від дитячого калатала втікаєте (Л. Укр., IV, 1954, 251); - Але я таки порядний боягуз! (Фр., IV, 1950, 350); Франко своїм гострим словом карає, б'є тих.., яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (Тич., II, 1957, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | боягуз | боягузи |
Родовий | боягуза | боягузів |
Давальний | боягузові, боягузу | боягузам |
Знахідний | боягуза | боягузів |
Орудний | боягузом | боягузами |
Місцевий | на/у боягузі, боягузові | на/у боягузах |
Кличний | боягузе | боягузи |