боязно
БОЯЗНО, рідко. Присл. до боязний. Мороз лютук, аж скрипить.., ї сторож боязно кричить. Щоб злого пана не збудить (Шевч., II, 1953, 98); В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (Фр., XIII, 1954. 338); Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 30); // у знач. присудк. сл. Страшно. Гов мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре (Вовчок, І, 1955, 10); А вдаватися до рідних Тосі, як радить вона в листі, - незручно та й боязно (Ле, Міжгір'я, 1953, 353).