бравурний
БРАВУРНИЙ, а, е. Бадьорий, жвавий, піднесений, гучний (перев. про музичний твір). Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне (Л. Укр., III, 1952, 583); Оркестр з бравурного маршу перейшов на повільну, задумливу мелодію (Кач., Вибр., 1953, 289).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бравурний | бравурна | бравурне | бравурні |
Родовий | бравурного | бравурної | бравурного | бравурних |
Давальний | бравурному | бравурній | бравурному | бравурним |
Знахідний | бравурний, бравурного | бравурну | бравурне | бравурні, бравурних |
Орудний | бравурним | бравурною | бравурним | бравурними |
Місцевий | на/у бравурному, бравурнім | на/у бравурній | на/у бравурному, бравурнім | на/у бравурних |