брага
БРАГА, и, ж. 1. Спиртний напій різної міцності, рід пива. І кубками пили [троянці] слив'янку. Мед, пиво, брагу, сирівець (Котл., І, 1952, 73); Як було зготують обід, то кухарі і ставлять на сирно по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, трунки: горілку, мед, пиво і брагу (Стор., І, 1957, 256); В трьох бочках шумувала брага Із ячменистого зела (Мал., І, 1956, 317).
2. Відходи горілчаного виробництва, якими годують худобу. - Адже ж пан не шкодує сіна своїм волам, ще й брагою їх поїть (Н.-Лев., II, 1956, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брага | браги |
Родовий | браги | браг |
Давальний | бразі | брагам |
Знахідний | брагу | браги |
Орудний | брагою | брагами |
Місцевий | на/у бразі | на/у брагах |
Кличний | браго | браги |