братчик
БРАТЧИК, а, ч. 1. Член товариства, компанії; товариш. - Нащо ж ти п'єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирний, II, 1954, 162); - Слухайте, братчики! - говорить з дерева Ведмідь. - Ідуть уже, йдуть наші вороги! (Фр., IV, 1950, 89).
2. Член братства (в 1 знач.). Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків (Фр., XVI, 1955, 428); // Член козацької Січі; січовик. - А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом? (Коцюб., І, 1955, 365); Єдиною надією [посполитих] були братчики з Низового війська Запорізького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51).
3. іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. Ремісники [на Україні в XVIII ст.] об'єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками (Іст. УРСР, І, 1953, 315).
4. діал. Братик. Боками попри дорогу бімсуть [біжать] її дві менші сестрички і братчик (Черемш., Тв., 1960, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | братчик | братчики |
Родовий | братчика | братчиків |
Давальний | братчикові, братчику | братчикам |
Знахідний | братчика | братчиків |
Орудний | братчиком | братчиками |
Місцевий | на/у братчику, братчикові | на/у братчиках |
Кличний | братчику | братчики |