бувалець
БУВАЛЕЦЬ, льця, ч. Людина з великим життєвим досвідом, яка багато бачила, зазнала у своєму житті. - Гей, та пішов я, брате мій, степами, та пішов ланами у той край, про який чував лиш від бувальців... (Коцюб., І, 1955, 141).
@ Бувати (бути) в бувальцях - багато в житті ба чити, зазнавати. Я, щоб ви знали, провідав того світа - був, як то кажуть, у бувальцях (Вовчок, VI, 1956, 260); - Я бувала в бувальцях і людина аж по шию досвідна (Н.-Лев., IV, 1956, 296); Одразу видно, що вони бували в бувальцях. По одежі знати, де вони стіни обтирали по бліндажах (Ю. Янов., I, 1954, 94).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бувалець | бувальці |
Родовий | бувальця | бувальців |
Давальний | бувальцеві, бувальцю | бувальцям |
Знахідний | бувальця | бувальців |
Орудний | бувальцем | бувальцями |
Місцевий | на/у бувальці, бувальцеві | на/у бувальцях |
Кличний | бувальцю | бувальці |