бувальщина
БУВАЛЬЩИНА, и, ж. 1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Мирний, II, 1954, 203); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов., Вершники, 1939, 22).
2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було. Се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1953, 249).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бувальщина | бувальщини |
Родовий | бувальщини | бувальщин |
Давальний | бувальщині | бувальщинам |
Знахідний | бувальщину | бувальщини |
Орудний | бувальщиною | бувальщинами |
Місцевий | на/у бувальщині | на/у бувальщинах |
Кличний | бувальщино | бувальщини |