буйвіл
БУЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина - рід бика. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82); // лайл. Про людину. - Хто просив пана втручатися? - з люттю обернувся Манцевич. - Я б і сам упорався з цим буйволом [Андрієм] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буйвіл | буйволи |
Родовий | буйвола | буйволів |
Давальний | буйволові, буйволу | буйволам |
Знахідний | буйвола | буйволів |
Орудний | буйволом | буйволами |
Місцевий | на/у буйволі, буйволові | на/у буйволах |
Кличний | буйволе | буйволи |