бурлака
БУРЛАКА, и, ч. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Сл. Гр.); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї.. З бурлаками гуляєш? (Шевч., I, 1951, 232); Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (Н.-Лев., II, 1956, 206); Михайло Качан - сирота, бурлака, голий, як бубон (Мик., II, 1957, 20).
2. Одинокий, неодружений чвловік; парубок. Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Вовчок, І, 1955, 39); Саме це ж хворий він, а вона б покинула його. Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (Головко, II, 1957, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурлака | бурлаки |
Родовий | бурлаки | бурлак |
Давальний | бурлаці | бурлакам |
Знахідний | бурлаку | бурлак |
Орудний | бурлакою | бурлаками |
Місцевий | на/у бурлаці | на/у бурлаках |
Кличний | бурлако | бурлаки |
бурлак
БУРЛАК, а, ч., заст. 1. рідко. Те саме, що бурлака 1. У неділю багацький син На конику грає, - Бурлак бідний напас воли ..Та з плугом рушає (Укр.. лір. пісні, 1958, 549).
2. У дореволюційній Росії - робітник, що разом з іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії. Він.. показував мені, як ходять бурлаки в лямках (Горький, Дитинство, 1947, 26); * У порівн. Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки баржу (Гончар, І, 1954, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурлак | бурлаки |
Родовий | бурлака | бурлаків |
Давальний | бурлакові, бурлаку | бурлакам |
Знахідний | бурлака | бурлаків |
Орудний | бурлаком | бурлаками |
Місцевий | на/у бурлаку, бурлакові | на/у бурлаках |
Кличний | бурлакаче | бурлаки |