бурлакування
БУРЛАКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. бурлакувати. Пробували вони удвох співати своєї єдиної бурлацької, згадуючи бурлакування по Дону та по Каховських степах запорозьких (Довж., Зач. Десна, 1957, 482); [Лікар:] Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Л. Укр., II, 1951,50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурлакування | бурлакування |
Родовий | бурлакування | бурлакувань |
Давальний | бурлакуванню | бурлакуванням |
Знахідний | бурлакування | бурлакування |
Орудний | бурлакуванням | бурлакуваннями |
Місцевий | на/у бурлакуванні | на/у бурлакуваннях |
Кличний | бурлакування | бурлакування |