бушувати
БУШУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну. І від бурі, що бушує, і від грому.. шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 413); Море бушує, і ревуть хвилі й лізуть на берег (Коцюб., II, 1955, 133); В Японському морі бушує тайфун (Довж., Зач. Десна, 1957, 66); * Образно. У грудях бушувало серце (Ле, Мої листи, 1945, 126); Ціла буря бушувала в душі.. Сокола (Собко, Стадіон, 1954, 251).
2. Поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати. Отець Андрій підняв руку та йому [панові]: - Бушувати в моїй хаті не годиться (Вовчок, І, 1955, 88); - Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (Свидн., Люборацькі, 1955, 193); Там [по селах] бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей (Фр., VI, 1951, 58); За столом, підігрітий хмелем, бушує Ларіон Денисенко (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 109).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бушую | бушуємо |
2 особа | бушуєш | бушуєте |
3 особа | бушує | бушують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бушуватиму | бушуватимемо |
2 особа | бушуватимеш | бушуватимете |
3 особа | бушуватиме | бушуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бушував | бушували |
Жіночий рід | бушувала | |
Середній рід | бушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бушуймо | |
2 особа | бушуй | бушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бушуючи | |
Минулий час | бушувавши |