бідарський
БІДАРСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до бідар; // Належний бідареві, бідарям. Чоловік став поважний - і геть у куток Кинув шапку бідарську, змокрілу до лиха (Л. Укр., IV, 1954, 267); Іде вже з далеких гір дужа сила і розбудить вікову тишу галицького поля.., розоре бідарські межі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 326).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бідарський | бідарська | бідарське | бідарські |
Родовий | бідарського | бідарської | бідарського | бідарських |
Давальний | бідарському | бідарській | бідарському | бідарським |
Знахідний | бідарський, бідарського | бідарську | бідарське | бідарські, бідарських |
Орудний | бідарським | бідарською | бідарським | бідарськими |
Місцевий | на/у бідарському, бідарськім | на/у бідарській | на/у бідарському, бідарськім | на/у бідарських |