бідкувати
БІДКУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися. А той.. Все храми мурує; Та отечество так любить. Так за ним бідкує. Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Шевч., І, 1951, 239); По дорозі він уже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова (Фр., V, 1951, 382).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідкую | бідкуємо |
2 особа | бідкуєш | бідкуєте |
3 особа | бідкує | бідкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідкуватиму | бідкуватимемо |
2 особа | бідкуватимеш | бідкуватимете |
3 особа | бідкуватиме | бідкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бідкував | бідкували |
Жіночий рід | бідкувала | |
Середній рід | бідкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бідкуймо | |
2 особа | бідкуй | бідкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бідкуючи | |
Минулий час | бідкувавши |