бійка
БІЙКА, и, ж. 1. Взаємне завдавання ударів, побоїв. - Лайка-небійка: в боку не болить (Сл. Гр.); - Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (Коцюб., І, 1955, 451); Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (Гончар, Таврія.., 1957, 39).
2. Биття, побої. Од безперестанної лайки, а то й бійки, мусив Тарас ховатися по бур'янах (Мирний, V, 1955, 309); Однак бійка не помогла. Все залишилось, як було (Коцюб., II, 1955, 343).
3. рідко. Те саме, що бій 2. Над Олегом п'є-гуляє Сивая дружина. І срібнії й золотії Чари вихиляє І давнії і новії Бійки споминає (Рудан., Тв., 1956, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бійка | бійки |
Родовий | бійки | бійок |
Давальний | бійці | бійкам |
Знахідний | бійку | бійки |
Орудний | бійкою | бійками |
Місцевий | на/у бійці | на/у бійках |
Кличний | бійко | бійки |