білянка
БІЛЯНКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. Певно знала - не зустрітись більш. Не обнять тобі сестри, білянко (Шер., Дорога.., 1957, 81).
2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок). - Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис, 1864, № 226).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | білянка | білянки |
Родовий | білянки | білянок |
Давальний | білянці | білянкам |
Знахідний | білянку | білянки, білянок |
Орудний | білянкою | білянками |
Місцевий | на/у білянці | на/у білянках |
Кличний | білянко | білянки |