білястий
БІЛЯСТИЙ, рідко БІЛАСТИЙ, а, е. Трохи білий; білуватий. Він одначе на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з.. м'якими білястими кучерявими васильками на висках (Н.-Лев., І, 1956, 585); Косинка, зв'язана вузликом під бородою, зливалась з її лицем в одну біласту пляму (Коцюб., II, 1955, 377); Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (Гончар, II, 1959, 293).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білястий | біляста | білясте | білясті |
Родовий | білястого | білястої | білястого | білястих |
Давальний | білястому | білястій | білястому | білястим |
Знахідний | білястий, білястого | білясту | білясте | білясті, білястих |
Орудний | білястим | білястою | білястим | білястими |
Місцевий | на/у білястому, білястім | на/у білястій | на/у білястому, білястім | на/у білястих |