бінаризм
БІНАРИЗМ, -у, ч. Теорія, за якою всі зв’язки між знаками зводяться до бінарних структур, тобто до моделі, в основі якої є або відсутня певна ознака; цей тип структури з фонології поширився на інші науки, що зосереджують свою увагу на мові. // Епістемологічна структуралістська концепція, яка стверджує, що структура бінарних опозицій (верх – низ, добро – зло та ін.) є однією з характеристик розуму людини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бінаризм | бінаризми |
Родовий | бінаризму | бінаризмів |
Давальний | бінаризмові, бінаризму | бінаризмам |
Знахідний | бінаризм | бінаризми |
Орудний | бінаризмом | бінаризмами |
Місцевий | на/у бінаризмі | на/у бінаризмах |
Кличний | бінаризме | бінаризми |