бісеня
БІСЕНЯ, яти, с. 1. Зменш. до біс 1 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Вовчок, VI, 1956, 271).
2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся - ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (Собко, Звич. життя, 1957, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бісеня | бісенята |
Родовий | бісеняти | бісенят |
Давальний | бісеняті | бісенятам |
Знахідний | бісеня | бісенят |
Орудний | бісеням | бісенятами |
Місцевий | на/у бісеняті | на/у бісенятах |
Кличний | бісеня | бісенята |