біхевіоризм
БІХЕВІОРИЗМ, -у, ч. Один з напрямків психології, що вважає предметом психології не свідомість, а поведінку людей і тварин, що розуміється як сукупність рухових і пов'язаних з ними словесних емоційних відповідей (реакцій) на впливи (стимули) зовнішнього середовища; ідеї і методи біхевіоризму були перенесені в антропологію, соціологію, педагогіку, а також у політологію. ** Корпоративний біхевіоризм – фінансова модель, що описує систему ринкових характеристик підприємства та процедуру його позиціонування на ринку капіталу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біхевіоризм | біхевіоризми |
Родовий | біхевіоризму | біхевіоризмів |
Давальний | біхевіоризмові, біхевіоризму | біхевіоризмам |
Знахідний | біхевіоризм | біхевіоризми |
Орудний | біхевіоризмом | біхевіоризмами |
Місцевий | на/у біхевіоризмі | на/у біхевіоризмах |
Кличний | біхевіоризме | біхевіоризми |