в'язи
В'ЯЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в'язи, потім дорізала (Н.-Лев., II, 1956, 372); Гриця зболіли в'язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Март., Тв., 1954, 77); Староста нахилив голову, товсті в'язи його одразу налилися кров'ю, очі округлились (Кол., Терен.., 1959, 378); // Взагалі вся шия. - Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить (Стельмах, І, 1962, 551).
@ Голова на в'язах у кого - про розумну людину. - Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить... Стійте, стійте, може, і в неї голова недурна на в'язах (Коцюб., II, 1955, 24); Скрутити (зламати і т. ін. ) в'язи: а) (кому ) дуже побити або вбити когось. - Ти, хазяїне, синів моїх не ображай. За Сандера я тобі в'язи скручу (Шиян, Гроза.., 1956, 558); б) (собі ) покалічитися, убитися. Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею. - Ну й ну! З тобою тут в'язи скрутиш, - пожалівся він (Донч., I, 1956, 516); в) (собі на чомусь ) не дати собі ради; не впоратися з чим-небудь. Вони, ці молоді інженери, не можуть критично поставитися до себе. Тому часто скручують собі в'язи (Шовк., Інженери. 1956, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'язи | |
Родовий | в'язів | |
Давальний | в'язам | |
Знахідний | в'язи | |
Орудний | в'язами | |
Місцевий | на/у в'язах | |
Кличний | в'язи |
§ 6. Апостроф (п. 1): в'язи
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): в'язи, в'язів, в'язам
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 2, б): в'язи, в'язів, в'язам
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): в'язи, в'язів, в'язам
в'яз
В'ЯЗ, а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною. В'язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м'якої вовни (Коцюб., II, 1955,. 427); Надзвичайно посухостійким і солевитривалим є дрібнолистий в'яз (Колг. енц., І, 1956, 710); * У порівн. Сам [парубок] високий, статний, як в'яз, бравий, як сокіл (Мирний, І, 1954, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'яз | в'язи |
Родовий | в'яза | в'язів |
Давальний | в'язові, в'язу | в'язам |
Знахідний | в'яз | в'язи |
Орудний | в'язом | в'язами |
Місцевий | на/у в'язі | на/у в'язах |
Кличний | в'язе | в'язи |