варта
ВАРТА, и, ж. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб., І, 1955, 147); [Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Вас., III, 1960, 183); Їх [полонених] до штабу варта гонить (Мал., II, 1956, 130); Цілий загін жовнірів - варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Досв., Вибр., 1959, 77).
Почесна варта - група людей, вишикуваних для вшанування когось. Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Рибак, Час.., 1960, 8); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Янов., II, 1958, 111).
2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Скл., Святослав, 1959, 28); Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Головко, II, 1957, 332).
З-під варти звільнити (випустити і т. ін. ) - надати свободи заарештованому. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185); На варті бути (стояти і т. ін. ) - охороняти кого-, що-небудь. Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Н.-Лев., II, 1956, 235); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Ю. Янов., І, 1958, 37); Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Сос., Солов. далі, 1957, 93); * Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Уп., Вітчизна миру, 1951, 82); Під вартою - під конвоєм; будучи заарештованим. Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Сміл., Пов. і опов., 1949, 100); Під варту взяти - позбавити на певний час свободи; заарештувати. [Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Корн., І, 1955, 62); Килигей наказав взяти офіцера під варту (Гончар, Таврія.., 1957, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | варта | варти |
Родовий | варти | варт |
Давальний | варті | вартам |
Знахідний | варту | варти |
Орудний | вартою | вартами |
Місцевий | на/у варті | на/у вартах |
Кличний | варто | варти |
варт
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | варт | варта | варте | варті |
Родовий | вартого | вартої | вартого | вартих |
Давальний | вартому | вартій | вартому | вартим |
Знахідний | варт, вартого | варту | варте | варті, вартих |
Орудний | вартим | вартою | вартим | вартими |
Місцевий | на/у вартому, вартім | на/у вартій | на/у вартому, вартім | на/у вартих |
вартий
ВАРТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. - Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Кроп., II, 1958, 59); Ти вартий кращої роботи (Л. Укр., III, 1952, 693); Він [Коцюбинський] певен: коли Горький простягає йому дружню руку - значить, він вартий цього рукостискання (Сміл., Пов. і опов., 1949, 72); Аероплан у небі лине гордий, - Хіба він, справді, захвату не варт? (Рильський, І, 1956, 173). // Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. [Міріам:] Се правда! Він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Л. Укр., II, 1951, 123); [Верба:] А я питав Вакуленка, і він її [Ганну] так хвалив... [Ковшик:] А ви коло неї Вакуленка намалюйте, одне одного варті (Корн., II, 1955, 230); Земля різна.. Інша десятина двох варта (Головко, II, 1957, 497).
2. у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. - В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема (Н.-Лев., II, 1956, 264); Зо мною скрізь [у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт (Коцюб., III, 1956, 319); Так заощадила вона вже.. чверть того, чого був вартий Корж (Тулуб, Людолови, І, 1957, 358); До мене з хусткою вв'язався [Чорне Сало]: "Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам'янець обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті!" (Стельмах, І, 1962, 262).
@ Не варта шкурка вичинки - що-небудь не коштує затрачених на нього праці, часу і т. ін. - Зупинись, чоловіче! - горлав обозний.. - Не варта шкурка вичинки, - буркнув, не спиняючись, байдужий до всього чумак. - Куплю ладан гамузом! - волав обозний (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 29); Не вартий [ламаного] гроша (шага, шеляга, фунта, клоччя і т. ін. ) - не має ніякої цінності. В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (Фр., XI, 1952, 331); Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Досв., Вибр., 1959, 39).
3. Потрібний, важливий. Що ж вдієте, коли цензура повикидала з неї [з книги] усе найбільш цінне, найбільш варте (Коцюб., III, 1956, 290).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вартий | варта | варте | варті |
Родовий | вартого | вартої | вартого | вартих |
Давальний | вартому | вартій | вартому | вартим |
Знахідний | вартий, вартого | варту | варте | варті, вартих |
Орудний | вартим | вартою | вартим | вартими |
Місцевий | на/у вартому, вартім | на/у вартій | на/у вартому, вартім | на/у вартих |