ввергати
ВВЕРГАТИ (УВЕРГАТИ), аю, аєш, недок., ВВЕРГНУТИ (УВЕРГНУТИ) і ВВЕРГТИ (УВЕРГТИ), гну, гнеш; мин. ч. вверг, ввергнув, ла, ло; док., перех., книжн. 1. З силою вкидати когось, щось куди-небудь. [Ганна:] На страшному суді покарає її [Орину] господь бог наш і ввергне у пекло, і горіти буде (Собко, П'єси, 1958, 28); // Призводити кого-небудь до якогось стану; // безос. Ввергло бабу в лихоманку, Оком за ніч не звела (Воскр., З перцем!, 1957, 22).
2. Втягати кого-, що-небудь у щось (у війну, важке становище і т. ін.). На протязі життя одного покоління імперіалізм ввергнув людство в пучину двох винищувальних світових воєн (Програма КПРС, 1961, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввергаю | ввергаємо |
2 особа | ввергаєш | ввергаєте |
3 особа | ввергає | ввергають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввергатиму | ввергатимемо |
2 особа | ввергатимеш | ввергатимете |
3 особа | ввергатиме | ввергатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ввергав | ввергали |
Жіночий рід | ввергала | |
Середній рід | ввергало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввергаймо | |
2 особа | ввергай | ввергайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ввергаючи | |
Минулий час | ввергавши |