ввірчувати
ВВІРЧУВАТИ (УВІРЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВВЕРТІТИ (УВЕРТІТИ), вверчу, ввертиш, док., перех. Обертаючи навколо осі (свердло, коловорот і т. ін.), заглиблювати, вганяти у якесь тверде тіло. Потім [Тимофій] бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввірчую | ввірчуємо |
2 особа | ввірчуєш | ввірчуєте |
3 особа | ввірчує | ввірчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввірчуватиму | ввірчуватимемо |
2 особа | ввірчуватимеш | ввірчуватимете |
3 особа | ввірчуватиме | ввірчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ввірчував | ввірчували |
Жіночий рід | ввірчувала | |
Середній рід | ввірчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввірчуймо | |
2 особа | ввірчуй | ввірчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ввірчуючи | |
Минулий час | ввірчувавши |