вгвинчений
ВГВИНЧЕНИЙ (УГВИНЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вгвинтити. Ремінні паси, нагайки, ланцюжки, кліщі, шворні, гумові палиці, шила. Все висіло на вбитих охайно до щита гвіздках, вгвинчених гаках (Чендей, Поєдинок, 1962, 49); *Образно. Наче уві сні з'явився Іннин батько - череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною і очицями, глибоко вгвинченими під важким лобом (Речм., Твій побратим, 1962, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вгвинчений | вгвинчена | вгвинчене | вгвинчені |
Родовий | вгвинченого | вгвинченої | вгвинченого | вгвинчених |
Давальний | вгвинченому | вгвинченій | вгвинченому | вгвинченим |
Знахідний | вгвинчений, вгвинченого | вгвинчену | вгвинчене | вгвинчені, вгвинчених |
Орудний | вгвинченим | вгвинченою | вгвинченим | вгвинченими |
Місцевий | на/у вгвинченому, вгвинченім | на/у вгвинченій | на/у вгвинченому, вгвинченім | на/у вгвинчених |