вдавлений
ВДАВЛЕНИЙ 1 (УДАВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вдавити1. На стерні шукав [Смолярчук] очима колії: куди саме, до якого села повезли його просо? Довго додивлявся до ступи людської, бачив удавлену землю п'ятами (Кос., Новели, 1962, 183); // у знач. прикм. Який має заглибину. Як змінився Марко за ці роки!.. Губи зійшлись у болісній складці, вдавлене підборіддя ще більш підкреслювало його худорлявість (Цюпа, Назустріч.., 1958, 379).
ВДАВЛЕНИЙ2 див. удавлений1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдавлений | вдавлена | вдавлене | вдавлені |
Родовий | вдавленого | вдавленої | вдавленого | вдавлених |
Давальний | вдавленому | вдавленій | вдавленому | вдавленим |
Знахідний | вдавлений, вдавленого | вдавлену | вдавлене | вдавлені, вдавлених |
Орудний | вдавленим | вдавленою | вдавленим | вдавленими |
Місцевий | на/у вдавленому, вдавленім | на/у вдавленій | на/у вдавленому, вдавленім | на/у вдавлених |