вдалину
ВДАЛИНУ (УДАЛИНУ), присл. На далеку відстань; в далекий простір. Дехто придивлявсь вдалину, як отаман, дехто ще коло коня свого поравсь (Вовчок, І, 1955, 333); Зорі сяють нам вдалину (Тич., II, 1957, 319); Вже третій день Удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С. Ол., Вибр., 1959, 103); * Образно. Тепер.. історія з орчиком наче одійшла вдалину і здається вже не такою дикунською (Кучер, Трудна любов, 1960, 125).