вдивлятися
ВДИВЛЯТИСЯ (УДИВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся і діал. ВДИВЛЮВАТИСЯ (УДИВЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВДИВИТИСЯ (УДИВИТИСЯ), вдивлюся, вдивишся, док., у кого - що, рідко на кого - що. 1. Дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися (Вовчок, І, 1955, 333); - Ну, як же ж там... дівчино, як ви рішилися? - спитав [суддя] із однаковим супокоєм, удивлюючися в неї (Коб., III, 1956, 504); І мати й дочка видерлись на піл, рядком прищулились до вікна, пильно і мовчки вдивлялися на двір (Вас., І, 1959, 199); Юхим удивлявся в шелюги, аж різало в очі й затікали вони сльозою (Ле, Вибр., 1939, 132); [Б а р а б а ш:] Вдивіться в оцю пику. Сам себе, дурень, в осла перетворив (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 96).
2. тільки док. Втупитися очима. Це я вдивився у те трекляте вікно, і мана від його морочить мене (Мирний, І, 1954, 321); - Варко? Не ведуть? - Повели [Гордія], матусю.., - прошепотіла крізь сльози і вдивилася на хвору, безпомічну матір (Ірчан, II, 1958, 32)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вдивляюся | вдивляємося |
2 особа | вдивляєшся | вдивляєтеся |
3 особа | вдивляється | вдивляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вдивлятимуся | вдивлятимемося |
2 особа | вдивлятимешся | вдивлятиметеся |
3 особа | вдивлятиметься | вдивлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вдивлявся | вдивлялися |
Жіночий рід | вдивлялася | |
Середній рід | вдивлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вдивляймося | |
2 особа | вдивляйся | вдивляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вдивляючись | |
Минулий час | вдивлявшись |