вдовиця
ВДОВИЦЯ (УДОВИЦЯ), і, ж. Те саме, що вдова. У одній хатці, що вкрай стояла,.. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Вовчок, І, 1955, 346); На його стук у двері з хати злякано вискочила удовиця (Стельмах, II, 1962, 121); З попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (Нагн., Пісня.., 1949, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вдовиця | вдовиці |
Родовий | вдовиці | вдовиць |
Давальний | вдовиці | вдовицям |
Знахідний | вдовицю | вдовиць |
Орудний | вдовицею | вдовицями |
Місцевий | на/у вдовиці | на/у вдовицях |
Кличний | вдовице | вдовиці |