вдівонька
ВДІВОНЬКА (УДІВОНЬКА), и, ж. Пестл. до вдова. Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки (Шевч., II, 1953, 42); Ой, із-за гори Та буйний вітер віє... Ой, там удівонька Та пшениченьку сіє (Укр.. лір. пісні, 1958, 438); Бідні вдівоньки й деякі солдатки, що жили особливо нужденно, відвідували сторожку (Шиян, Гроза.., 1956, 178).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вдівонька | вдівоньки |
Родовий | вдівоньки | вдівоньок |
Давальний | вдівоньці | вдівонькам |
Знахідний | вдівоньку | вдівоньок |
Орудний | вдівонькою | вдівоньками |
Місцевий | на/у вдівоньці | на/у вдівоньках |
Кличний | вдівонько | вдівоньки |