велемовний
ВЕЛЕМОВНИЙ, а, е. 1. Який багато говорить. Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. - А звечора які були велемовні, - сказав начполіт, - треба уміти не тільки говорити, а й робити (Панч, В дорозі, 1959, 234).
2. З великою кількістю зайвих слів; багатослівний. Буржуазна демократія є демократія пишних фраз, урочистих слів, велемовних обіцянок.. (Ленін, 30, 1951, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | велемовний | велемовна | велемовне | велемовні |
Родовий | велемовного | велемовної | велемовного | велемовних |
Давальний | велемовному | велемовній | велемовному | велемовним |
Знахідний | велемовний, велемовного | велемовну | велемовне | велемовні, велемовних |
Орудний | велемовним | велемовною | велемовним | велемовними |
Місцевий | на/у велемовному, велемовнім | на/у велемовній | на/у велемовному, велемовнім | на/у велемовних |