величавість
ВЕЛИЧАВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. величавий. Яка приємна заспокійлива величавість могутнього лісу! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 131); За оту саму величавість діти інакше і не називали Тургенєва, як "Юпітер Сергійович"... (Ільч., Серце жде, 1939, 180); Після двох кухлів мускату старий Йонеску залишив свою величавість (Смолич, І, 1958, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | величавість | величавості |
Родовий | величавості, величавости | величавостей |
Давальний | величавості | величавостям |
Знахідний | величавість | величавості |
Орудний | величавістю | величавостями |
Місцевий | на/у величавості | на/у величавостях |
Кличний | величавосте | величавості |