величатися
ВЕЛИЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 33).
2. Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь. Величався, не сміявся, думав - моя буде, Розраяли добрі люди, дівчини не буде! (Чуб., V, 1874, 423); Неначе правдою самою.., так в добрі і нещасні дні Я величався все тобою! (Фр., X, 1954, 69); - Тринадцять на спаса [Ользі] минуло, - гордо величалась мати (Кач., II, 1958, 23); * Образно. В лісі сосни величаються столітні (Забіла, Малим.., 1958, 20); // Поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато. Дарес тут дуже насміхався, Собою чванивсь, величався, Аж слухать сором всім було (Котл., І, 1952, 93); Він [пан Купа] .. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 219).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | величаюся | величаємося |
2 особа | величаєшся | величаєтеся |
3 особа | величається | величаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | величатимуся | величатимемося |
2 особа | величатимешся | величатиметеся |
3 особа | величатиметься | величатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | величався | величалися |
Жіночий рід | величалася | |
Середній рід | величалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | величаймося | |
2 особа | величайся | величайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | величаючись | |
Минулий час | величавшись |