вергати
ВЕРГАТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕРГНУТИ і ВЕРГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища (Укр.. казки, 1951, 179); Дочка та батько німцям не здавались.. Гранатами вергали в ворогів (Рильський, Мости, 1948, 107); * Образно. [Калеб:] Та тяжко вергнуть каменя на брата! (Л. Укр., III, 1952, 80).
@ Вергати громами (громи) - гнівно розмовляти, загрожувати. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Смолич, V, 1959, 617).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вергаю | вергаємо |
2 особа | вергаєш | вергаєте |
3 особа | вергає | вергають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вергатиму | вергатимемо |
2 особа | вергатимеш | вергатимете |
3 особа | вергатиме | вергатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вергав | вергали |
Жіночий рід | вергала | |
Середній рід | вергало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вергаймо | |
2 особа | вергай | вергайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вергаючи | |
Минулий час | вергавши |