виболілий
ВИБОЛІЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до виболіти. Коли вступила в село Червона Армія і ми вийшли з клятого сховища, то усі дивувалися, як це ще тримається святий дух в моєму скаліченому, виболілому до кісток тілі (Логв., Давні рани, 1961, 98); Осіння ніч довга-предовга, але вона пролетіла для Охріма як одна година, дарма що кашель не зважав на гостя і продовжував клекотіти у виболілих грудях (Речм., Весн. грози, 1961, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виболілий | виболіла | виболіле | виболілі |
Родовий | виболілого | виболілої | виболілого | виболілих |
Давальний | виболілому | виболілій | виболілому | виболілим |
Знахідний | виболілий, виболілого | виболілу | виболіле | виболілі, виболілих |
Орудний | виболілим | виболілою | виболілим | виболілими |
Місцевий | на/у виболілому, виболілім | на/у виболілій | на/у виболілому, виболілім | на/у виболілих |