виборець
ВИБОРЕЦЬ, рця, ч. Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах; учасник виборів. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади, все чим-небудь не догодили виборцям (Мирний, IV, 1955, 334); Великі права надано вільному громадянинові Радянського Союзу. Вносити доповнення до самої основи суспільного ладу - це ж найбільше право виборця, - право, якого ніде нема (Тич., III, 1957, 54); Приїхав кандидат до виборців своїх У селище знайоме, рідне змалку (Мур., Трибуна, 1950, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виборець | виборці |
Родовий | виборця | виборців |
Давальний | виборцеві, виборцю | виборцям |
Знахідний | виборця | виборців |
Орудний | виборцем | виборцями |
Місцевий | на/у виборці, виборцеві | на/у виборцях |
Кличний | виборцю | виборці |