вибувати
ВИБУВАТИ, аю, аєш, недок., ВИБУТИ, уду, удеш; мин. ч. вибув, була, ло; мн. вибули; док. 1. неперех. Виходити з числа наявних, залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін. Члени ВЛКСМ, прийняті в КПРС, вибувають з комсомолу з моменту вступу їх у партію, якщо вони не займають керівних постів у комсомольських організаціях (Статут КПРС, 1961, 27); Ранком наша військова частина вибула з Львова (Жур., Вечір.., 1958, 255).
Вибувати (вибути) з ладу див. лад.
2. перех. і неперех. Жити, перебувати, працювати де-небудь певний час. - Три роки вибув я на каторзі турецькій, прикований до місця (Гр., І, 1963, 345); - Вам треба вибути [на курорті] належний час. Навіть, коли ви вже здоровий (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 77).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибуваю | вибуваємо |
2 особа | вибуваєш | вибуваєте |
3 особа | вибуває | вибувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибуватиму | вибуватимемо |
2 особа | вибуватимеш | вибуватимете |
3 особа | вибуватиме | вибуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вибував | вибували |
Жіночий рід | вибувала | |
Середній рід | вибувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибуваймо | |
2 особа | вибувай | вибувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вибуваючи | |
Минулий час | вибувавши |