вивідки
ВИВІДКИ, док, мн. (одн. вивідка, и, ж. ), діал. Розвідування, розвідка. - Це ж мої тіточки, мої непрохані наглядачки.. послали її до тебе на вивідки (Н.-Лев., IV, 1956, 238); Це правда, що Ганна сама не була в партизанах, але знала ж їх усіх.. Хто ходив для них аж у місто на вивідку? Ганна (Ю. Янов., Мир, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вивідки | |
Родовий | вивідок | |
Давальний | вивідкам | |
Знахідний | вивідки | |
Орудний | вивідками | |
Місцевий | на/у вивідках | |
Кличний | вивідки |