вигвинчувати
ВИГВИНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене. Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (Головко, І, 1957, 73); Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину, вигвинтила довгий гвинт (Руд., Остання шабля 1959, 483).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигвинчую | вигвинчуємо |
2 особа | вигвинчуєш | вигвинчуєте |
3 особа | вигвинчує | вигвинчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигвинчуватиму | вигвинчуватимемо |
2 особа | вигвинчуватимеш | вигвинчуватимете |
3 особа | вигвинчуватиме | вигвинчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вигвинчував | вигвинчували |
Жіночий рід | вигвинчувала | |
Середній рід | вигвинчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигвинчуймо | |
2 особа | вигвинчуй | вигвинчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вигвинчуючи | |
Минулий час | вигвинчувавши |