видублений
ВИДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до видубити. Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (Кучер, Зол. руки, 1948, 26); // перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (звичайно про шкіру обличчя, рук і т. ін.). Це був капітан "Неви", чорноморець з видубленим вітрами сухим обличчям і білими бровами (Жур., Опов., 1956, 103).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | видублений | видублена | видублене | видублені |
Родовий | видубленого | видубленої | видубленого | видублених |
Давальний | видубленому | видубленій | видубленому | видубленим |
Знахідний | видублений, видубленого | видублену | видублене | видублені, видублених |
Орудний | видубленим | видубленою | видубленим | видубленими |
Місцевий | на/у видубленому, видубленім | на/у видубленій | на/у видубленому, видубленім | на/у видублених |