видудлювати
ВИДУДЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИДУДЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Багато або пожадливо випивати. - Видудлить оцей циган усе барило (Н.-Лев., III, 1956, 186); З одною грудочкою цукру [дід Хома] міг видудлити чайник окропу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 366); Піднеси їм склянку води, вони або й губів не вмочать, або всю прожогом видудлять (Рудь, Гомін.., 1959, 43).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видудлюю | видудлюємо |
2 особа | видудлюєш | видудлюєте |
3 особа | видудлює | видудлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видудлюватиму | видудлюватимемо |
2 особа | видудлюватимеш | видудлюватимете |
3 особа | видудлюватиме | видудлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видудлював | видудлювали |
Жіночий рід | видудлювала | |
Середній рід | видудлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видудлюймо | |
2 особа | видудлюй | видудлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видудлюючи | |
Минулий час | видудлювавши |